Термінологічний словник


Алтар – у християнських храмах – столи (престоли) для здійснення таїнства. Алтарем також називають всю східну частину храму, відділену алтарною перегородкою, а в православних храмах з XVст. – іконостасом.

Архиєпископ – старший єпископ.

Архиєрей – спільна назва вищих священників (єпископ, архієпископ, митрополит).

Бунчуковий товариш (бунчужний) – помічник генерального бунчужного, у військових походах виконував обов’язки ад’ютанта при гетьмані, на урочистих церемоніях носив за гетьманом бунчук. Посаду скасовано у 1764 році.

Верста – російська міра довжини. Дорівнює 500 сажням, 1,0668 км. Ця міра використовувалась для межування та визначення відстані між населеними пунктами.

Військовий товариш – почесний титул, який у ХVIII ст. гетьман присвоював козакам за військові заслуги. Титул військового товариша дорівнював сотникові. Козаки з титулом військового товариша виконували особисті доручення гетьмана і мали право брати участь у Раді старійшин.

Віце-канцлер – замісник канцлера.

Генеральна старшина – вища державна адміністрація в Гетьманщині ХVI-ХVIII ст..

Генеральний бунчужний – вища службова особа, член Генеральної старшини, зберігав і захищав у воєнні часи бунчук – символ гетьманської влади, під час воєнних дій керував відділами козацького війська, виконував важливі доручення гетьмана щодо судових справ, дипломатичної служби.

Генеральний обозний – перша особа після гетьмана. Керував артилерією, відав постачанням гетьманського війська, виконував дипломатичні доручення, займався розслідуванням особливо важливих справ, засідав у Генеральній військовій канцелярії та Генеральному військовому суді,під час воєнних дій призначався наказним гетьманом.

Генеральний осавул (два – старший і молодший) – охороняв гетьманську булаву, був найближчим помічником гетьмана у військових питаннях, розслідував тяжкі злочини, брав участь у переговорах, виконував обов’язки наказного гетьмана, здійснював інспектування військ, брав участь у роботі Генеральної військової канцелярії.

Генеральний писар – член Генеральної старшини, вів справи гетьманського уряду, керував діяльністю Генеральної військової канцелярії, приймав іноземних послів, брав участь у виробленні міжнародних договорів, вів дипломатичне листування, зберігав дипломатичну печатку.

Генеральний підскарбій – член Генеральної старшини, відав державною скарбницею, прибутками і витратами державних коштів, керував збором податків, встановлював мита, стяв на чолі Генеральної скарбової канцелярії.

Генеральний суддя – вища службова особа державної адміністрації в Україні ХVI-ХVIII ст., член Генеральної старшини, розглядав справи, які поступали на ім’я гетьмана, рішення приймав одноосібно, лише в присутності писаря, виїжджав вирішувати судові справи на місця, очолював Генеральний військовий суд, часто брав участь у дипломатичних переговорах, виконував обов’язки наказного гетьмана.

Генеральний хорунжий – відав охороною головної хоругви козацького війська, військовими справами і в певній мірі був ад’ютантом гетьмана, виконував його важливі військові й дипломатичні доручення, призначався наказним гетьманом.

Герольдія – (Герольдмейстерська контора, Департамент герольдії), в Росії орган у складі Сенату (1722–1917). Відала обліком дворян на державній службі, охороняла їх станові привілеї, вела родословні книги, складала герби.

Граф – дворянський титул. (в Росії з часів Петра I до 1917 року).

Гуано голуб’ячий – азотне та фосфорне добриво.

Десятина – основна дометрична російська міра площі. 2400 кв. сажнів, 1,09 га. – так звана казенна. У XVIII ст. вживалась десятина господарська 3200 кв. сажнів,1,45 га.

Дійсний статський радник – в Росії громадянський чин IV класу, давав спадкове дворянство. Особи, які його мали, займали високі посади (директор департаменту, губернатор).

Дійсний таємний радник – в Росії громадянський чин II класу (іноді I класу). Особи, які його мали, займали вищі державні посади (міністр і т. д.).

Дякон – особа, яка має першу, нижчу ступінь священства, помічник священника, що приймає участь у церковній службі.

Значкові товариші – почесне звання у Гетьманщині в другій половині ХVII – наприкінці ХVIII ст. Надавалося гетьманом або Генеральною військовою канцелярією козацькій старшині і козакам. Значкові товариші були вилучені з-під влади сотенної адміністрації і підлягали в адміністративному і судовому порядку полковнику. Значкові товариші берегли полкові прапори та сотенні корогви, за дорученням полковників керували окремими військовими загонами. Кількість значкових товаришів – стала (30-50 чол.). Скасовані російським урядом у 1785 році.

Ієромонах – монах-священник.

Каїніт – мінерал класу сульфатів.

Камергер – придворне звання старшого рангу в Російській імперії з XVIII ст. Знак – ключ на голубій стрічці.

Камердинер – слуга, лакей в дворянському побуті.

Камер-музикант – придворний композитор чи виконавець-соліст.

Камер-фур’єр – в Росії придворний чиновник VI класу. Вів записи двірцевих церемоній та побуту царської сім’ї.

Камер-юнкер – молодше придворне звання в Росії.

Канцлер – в Росії вищий громадянський чин I класу. Надавався керівникам зовнішньої політики.

Каплиця – невелика християнська культова споруда без приміщення для алтаря.

Каптенармус – посадова особа в роті (батареї, ескадроні), яка відповідала за облік та зберігання зброї та майна.

Князь – почесний спадковий дворянський титул; з XVIII ст. жалувався царем за особливі заслуги.

Колегія Павла Галагана – приватний навчальний заклад у Києві, заснований у 1871 році Г. Галаганом у пам’ять свого померлого сина Павла.

Колежський радник – в Росії громадянський чин VI класу. Колежські радники могли обіймати середні керівні посади.

Колезький асесор – в Росії громадянський чин VIII класу. До 1845 року давав спадкове дворянство, потім тільки особисте.

Колезький регістратор – в Росії самий молодший громадянський чин XIV класу. До 1845 року давав особисте дворянство, потім тільки почесне громадянство.

Колезький секретар – в Росії громадянський чин IX класу. Особи, які мали цей чин, обіймали нижчі керівні посади.

Літургія – християнське богослужіння під час якого здійснюється причастя.

Надвірний радник – в Росії громадянський чин VII класу. Особи, які мали такий чин, зазвичай займали посаду столоначальників.

Наказний гетьман – урядова особа в Україні у ХVI-ХVIII ст., що тимчасово обіймала посаду гетьмана. Призначав сам гетьман або обирала козацька старшина з генеральних старшин або полковників. Виконував обов’язки гетьмана: під час козацького походу, коли в ньому не брав участь сам гетьман; у випадку тривалої відсутності гетьмана.

Обозний – перша особа після полковника. Відав матеріальним забезпеченням полку, керував обозом та артилерією, під час відсутності полковника виконував його обов’язки.

Паж – в дореволюційній Росії на початку XVIII ст. придворне звання, потім – вихованець пажеського корпусу.

Пажеський корпус – привілейований закритий воєнно-навчальний заклад для дітей дворянської аристократії. Заснований в 1759 році в Петербурзі для зарахованих до придворних пажів. Готував переважно для служби в гвардії. З 1802 року – військовий навчальний заклад типу кадетського корпусу.

Паперть – галерея або крильце перед входом у християнську церкву.

Підкоморський суд – 1763 року за судовою реформою, яку провів гетьман Кирило Розумовський підкоморський суд було створено в Лівобережній Україні. Його обирали на території полку землевласники і полкова старшина. До складу суду довічно входили підкоморій, коморник і писар. У 1783 році підкоморський суд було ліквідовано, а 1796 знову відновлено. З 1834 року підкоморський суд діяв під назвою межового до його остаточної ліквідації 1840 року.

Підпомічники – незаможна категорія українського козацтва у VIII ст. неспроможна відбувати військову службу власним коштом. Виданий 1735 року закон юридично закріплював поділ козаків, залежно від їхньої участі у відбуванні військової служби, на виборних козаків і підпомічників. Підпомічники повинні були постачати козацькому війську провіант, фураж, обробляти землі виборних козаків під час їхнього перебування на військовій службі. Після юридичного оформлення кріпосного права на Лівобережній і Слобідській Україні (1783) підпомічники були прирівняні до державних селян.

Підсусідки – категорія незаможного податного населення України у ХVI – ХVIII ст., що не мала власного господарства. Жили у чужих дворах, у «сусідах», за що допомагали своїм хазяям у роботі по господарству. Залежно в чиїх дворах жили: панські, козацькі, монастирські, міщанські, посполиті. З 1783 року більшість підсусідків було перетворено у кріпосних селян.

Полкова старшина – збірна назва представників військової та цивільної адміністрації, які здійснювали керівництво військово-територіальною одиницею – полком у ХVI-ХVIII ст..

Полковий артилерійський осавул (найчастіше їх було два) – відповідав за дотриманням порядку і дисципліни у полку, виконував поліційні функції, опікувався полковою музикою.

Полковий артилерійський писар – вів діловодство полку, керував полковою канцелярією, мав у своєму розпорядженні 10-16 канцеляристів.

Полковий суддя – мав свою канцелярію та урядовців.

Полковник – очолював полкову старшину, міг виконувати обов’язки наказного гетьмана.

Приход – найменша церковно-адміністративна одиниця, церква з причтом та община, яка його утримує.

Протоієрей (просвітер, протопоп) – старший православний священник.

Псаломщик – церковнослужбовець, який допомагає священнику під час богослужіння.

Риза – 1. парчовий, витканий золотом або сріблом одяг без рукавів для священників. 2. металеве оздоблення на іконі, яке залишає відкритим тільки обличчя та руки образу.

Сотенна старшина – сотенний отаман (городовий), сотенний писар, сотенний осавул, сотенний хорунжий.

Сотник – особа, яка очолювала військову і адміністративну одиницю – сотню ( 2-а половина ХVII – ХVIII ст.). 1648–1687 – посада виборна. З 1687р. призначав полковник або гетьман. 1734–1750 – Генеральна військова канцелярія. З 1764 – Малоросійська колегія. Посаду сотника у Слобідській Україні скасовано 1765 року, на Лівобережній Україні – на початку 1780.

Статський радник – в Росії громадянський чин V класу. Особи, які мали цей чин, займали посади віце-директора департаменту та віце-губернаторів. Звернення – «Ваша высокородие».

Столоначальник – в Росії з 1811 року посадова особа, яка очолювала так званий стіл, нижчу структурну частину державних центральних та місцевих установ. Зазвичай були чиновниками VII класу.

Таємний радник – в Росії громадянський чин III класу. Особи, які його мали, посідали вищі державні посади.

Тріодь – православна богослужбова книга, у якій вміщені псалми та молитви, присвячені певним датам.

Хори – відкрита, верхня галерея, балкон всередині церкви, в парадному залі.

Хорунжий – відповідав за збереження полкового прапора. (Інколи було два: один відповідав за прапор, другий – за значок – малий прапор).

Хресний хід – християнський обряд, хід церковнослужителів та віруючих з хрестами, хоругвами та іконами, зазвичай під час церковних свят.