Сторінки історії приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Дубовичі


Здавна в Дубовичах була дерев’яна  церква Архистратига Михайла, побудована на місці явлення чудотворної ікони Божої  Матері.

Чудотворна ікона            Дубовицької Божої Матері

«В давнее время, предположительно в конце XVI века, во времена военной смуты, когда на берегах Ретика, протекающего посреди местечка, были пастбищные луга, в густой траве, как вероятно, военным обозом, везшим награбленную утварь, обронена святая икона. Пастух, гнавший стадо, размахивая бичом, ударил по святой иконе; показался свет, подобный блеску молнии, осветив пастуха; он упал на землю, и только проходившие люди вывели его с места и привели к священнику; пастух рассказал все о святой иконе, стал опять здоров». [Павлович П.А. с. 4].

У книзі «Земная жизнь Пресвятой Богородицы и описание святых чудотворных ее икон» про Дубовицьку  чудотворну ікону говориться: «Дуже давня ікона Богоматері (XVI ст.) З часу появи ікони в Архангельській церкві с. Дубовичі здійснюється багато зцілень з молитвою віри тих, хто звертається до Заступниці Старанної». На місці явлення святої ікони була побудована каплиця, а потім дерев’яний храм Архистратига Михайла. Цей храм існував до побудови приходської церкви Різдва Пресвятої  Богородиці.

У 1777 році було закладено приходський  кам’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці з прибудованим алтарем Архистратига Михайла. Цей храм зведений за кошти, зібрані від подаянь тих, хто приходив помолитися образу Божої Матері, а також за кошти і працею Василя Васильовича Кочубея, внука Василя Леонтійовича Кочубея. На ім’я В.В. Кочубея була дана благословенна грамота  митрополита київського Гавриїла 31 червня 1777 року, копія якої зберігалась у ризниці приходської церкви.

В грамоті говориться: «Благословим мы протопопи Воронежской, в селе Дубовичах, каменную, во имя Рождества Пресвятой Богородицы с приделом  святого Архистратига Михаила церковь соборную заложить… и о освящении оной новой церкви просить нашего пастырского благословения». [Павлович П.А. с. 2]. На кам’яній дошці, яка знаходилась в алтарній частині храму, був такий напис: «В 1777 году июля месяца заложена церковь в селе Дубовичах Рождества Пресвятыя Богородицы за владельца того села подкоморного повета Глуховского Василия Васильевича Кочубея и жены Марфы Демьяновны и детей их маера Василия Кочубея и дочери Елизаветы Кочубеевой». [Павлович П.А. с. 2]. У 1783 році новий храм було освячено. Михайлівський прибудований алтар знаходився з правого боку головного престолу.  «Храм великолепный, по величине и отделке; при том окружен прекрасною оградою». [Черниговские Епархиальные Известия с. 667-668].

Вид на приходську церкву Різдва Пресвятої Богородиці з мельничної дамби. Фото з праці Павловича П.А. «Имение Варвары Васильевны Кочубей, Глуховского уезда, Черниговской губернии».

Церква, яку збудувала Л.Ф. Кочубей на хуторі Ретик. У 1855 році перенесена в село Дубовичі на територію кладовища вулиці Село. Малюнок Уманця М.С. (акварель)

У 1803 році на хорах приходської церкви було добудовано алтар Успіння Пресвятої Богородиці: святий антимінс для нього був виданий у 1806 році. З цим алтарем пов’язана така історична подія. Після страти В.Л. Кочубея у 1708 році ЛюбовФедорівна Кочубей, яку позбавили всіх маєтків, поселилась за 7 верст від Дубович, на хуторі Ретик. Десь близько 1710 року побудувала храм Успіння ПресвятоїБогородиці. Майно закритого Ретицького храму було перенесене у 1803 році у вище згаданий алтар, облаштованмй на хорах приходського камяного храму Різдва Пресвятої Богородиці.Цей алтар не існував на хорах з часу побудови на цвинтарі в Дубовичах дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Жителі слобідки Ретик, яка знаходиться на відстані 7 верст від Дубович і була там паперова фабрикаДем’яна Васильовича Кочубея, щей зараз продовжують святкувати своє храмове свято 15 серпня, не дивлячись на те, що відносяться до приходу Івано-Різдвяної церкви села Грузького. У приходському храмі Різдва Пресвятої Богородиці зберігались дуже давні речі:

– чаша срібна з написом «Сей келих надан от его превосходительства генерального судьи Василия Кочубея до церкви Архистратига Михаила у село Дубовичи».

Дискось срібна з написом «Надал до церкви Архистратига Михаила всело Дубовичи Василий Леонтиевич Кочубей, року 1704».

Риза білої парчі, у якої на плечах вишиті сріблом і золотом зображення: Спасителя, Богоматері, дванадцяти апостолів, Михайла і Катерини.

Стародавні книги:

Євангеліє 1697 року з написом «Сиюсв. книгу Нового Завета спасительных благовествований Иисуса Христа Бога нашего, в ней же изображены суть непорочнии Его Божествении заповеди и поучения: надаю и уже надал есмь в церковь св. Архистратига Михаила в с. Дубовичах уезду Кролевецкаго, аз многогрешный и недостойный человек, иже рабом рабов Божиих недоволен есмь именоватися Василий Кочубей, судия войска е.ц.п.в. запорожский енеральный з женою моей Любовию Федоровной, для отпущения многих грехов и для спасения нашего и детей наших, их же имена сам Сердцевед ведает, року 1703, апреля 16».

Тріодь пісна без перших сторінок: на сторінках написано: «Куплена до церкви св. АрхистратигаМихаилавоеводысил небесних, у село Дубовичи; надана от пана Василия Кочубея, судьи генерального, року 1704».

Тріодь кольорова Льв. Печат. 1612 року. На звороті першої сторінки акровірш на пресвітлий клейнот панів Могил. По сторінках книги написано: «Сию книгу купил Игнат Чепурной за коп десять и отдал монастыреви годецкому новофундовоному року 1654». Інший напис: «Тріодь цветная Анны Васильевны Кочубеевны Обедовской, стольниковой и полковниковой Нежинской, отдана честному отцу протопопу Прилуцкому в заведование, року 1708». [Павлович П.А. с.5-6].

Чудотворна ікона Дубовицької Божої Матері. Фото з праці Павловича П.А. «Имение Варвары Васильевны Кочубей, Глуховского уезда, Черниговской губернии»

У 1861 році з дозволу святого синоду засновано хресний хід з містечка Дубовичі в місто Кролевець з чудотворною іконою Божої Матері.

Свята іконапереносилась в Кролевець на час Хрестовоздвиженського ярмарку, де перебувала до 24 вересня. 25 вересня після Літургії та молебну, свята ікона цеховими міста піднімалася і в супроводі багато чисельного народу знову приносилась в Дубовичі до всенощної. Торжество хресного ходу закінчувалось служінням Літургії і молебну в Дубовицькій церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

Для ікони Дубовицької Божої Матері було зроблено срібну позолочену ризу, а в 1841 році в Москві для неї було виготовлено вінці з дорогоцінностями. (коштували прикраси 1200 рублів). [Гумилевський с.667-670].

За своїм виглядом ікона Дубовицької Божої Матері дуже нагадує Ченстохівський образ Богородиці. Відмінною рисою Дубовицької ікони є те, що як фон її, так і одежа зображених, усіяні шестикутними зірками. До наших днів зберігся один із списків з цієї ікони, який знаходиться в Успенському храмі міста Кролевець. В десяту п’ятницю після Великодня він привозиться на місце явлення – до джерела в лісі поблизу села Дубовичі, де під відкритим небом здійснюється Літургія. Список цієї ікони є також в київському Софійському соборі.



Прочани біля Дубовицької криниці в десяту п’ятницю.



 

Фото члена спілки фотохудожників України В. Германа

Що являла собою приходська церква Різдва Пресвятої Богородиці містечка Дубовичі в 1911 роціможемо собі уявити, познайомившись із даними клірової книги.

У храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Дубовичі поховані: Семен Васильович Кочубей, внук Василя Леонтійовича Кочубея. «Умер 13 декабря 1779 года, 54 лет, и погребен в каменной церкви села Дубовичи, Глуховского уезда». [Мадзолевський В.Л. с. 533].

«С левой стороны паперти приходской церкви покоится прах Василия Васильевича Кочубея (1728–1791г.), с правой стороны Василия Васильевича Кочубея (1750–1800 г.) и несколько поотдаль Елисаветы Маркевич рожд. Кочубей (1744–1800 г.). В церкви, против иконы чудотворной Божьей Матери, похоронен дед нынешней владелицы Василий Васильевич Кочубей и жена его Варвара Николаевна, урожденная Рахманова».

[Павлович П.А. с.2]. (Дід Варвари Василівни Кочубей – (16) Василь Васильович Кочубей (1784–1844) див. родословну).

Після більшовицького перевороту 1917 року приходський храм Різдва Пресвятої Богородиці спіткала гірка доля. До храму влізли грабіжники і обірвали все золото та срібло на обрамленні. Церква була закрита у 1929 році. У ній було розміщено зерносховище. А вже у 1936 році церкву розібрали по цеглині і побудували будинок культури, який функціонує і донині.

Будинок культури села Дубовичі. Фото 1957 року.

Урочисте відкриття будинку культури відбулось 31 грудня 1937 року під новий 1938 рік. Головним майстром на будівництві будинку культури був Матюшенко В.А. Чудотворну ікону Божої Матері забрав до себе Терещенко Макар Андрійович і вона пролежала у нього на горищі до 1942 року. Під час фашистської окупації у будинку культури було відкрито церкву, ікону Божої Матері розмістили посеред церкви. Після визволення села від фашистських окупантів церкву розмістили у приміщенні колишньої панської кухні. У середині 60-х років це приміщення передали колгоспу ім. К. Маркса, а ікону і церкву перенесли в будинок Терещенко Уляни Галактіонівни – нині будинок Прилуцького А.М. (вулиця Кривівка). Після смерті Уляни Галактіонівни ікону передали у місто Кролевець, а потім її забрали до Києва, де вона знаходиться й понині.

Дзвіниця, яка була розміщена окремо від церкви, проіснувала до 1938 року. Вона мала 8 дзвонів. Великий дзвінзнаходився на дзвіниці до1938 року. На ньому щогодини пожежники відбивали час, били «на ґвалт» при пожежі, скликали на збори колгоспників, взимку при заметілях окремими ударами сповіщали тих, хто в дорозі. У 1938 році дзвін було знято і відправлено у місто Глухів. Один з маленьких дзвонівщейпонині скликає школярів на уроки у місцевій школі. (Гузенко, запис спогадів).

На початку 2001 року храм Різдва Пресвятої Богородиці в Дубовичах було відроджено стараннями та працею Ігумена Йосифа (в миру Красовський Олексій Григорович).


Під храм викупили у Дубовицького споживчого товариства приміщення магазину промислових товарів. Кошти на відродження храму надали вихідці з села Дубовичі, власники фірми «Соболь» брати Олександр та Анатолій Тимченки. Будівельні матеріали для будівництва купола та дзвіниці надав місцевий підприємець Михайло Павлович Харченко. Купол та дзвіницю зводили майстри з села Ярославець Рябко Олександр Валентинович та Шумейко Віталій. Алтар обладнали ігумен Йосиф разом з сусідом Подорогою Анатолієм Сергійовичем. Список ікони Дубовицької Божої Матері виконав майстер-іконописець з Новгород-Сіверського.

Зведення купола та дзвіниці храму Різдва Пресвятої Богородиці. Травень 2004 рік.

Освячення храму Різдва Пресвятої Богородиці відбулось 4 грудня 2004 року.

Освячення церкви Різдва Пресвятої Богородиці 4 грудня 2004 року

В освяченні храму брали участь єпископ Конотопський і Глухівський Інокентій, благочинний Михайло Ілліч Минда, протоієрей Микола Цвєтус, протоієрей Микола Чернявський.


В містечку Дубовичі, крім приходської, існували ще дві церкви: одна на цвинтарі вулиці Село, про яку вже говорилось, друга – домова в парку Кочубеїв. Домова церква Введення в храм Пресвятої Богородиці побудована з дозволу архієпископа Філарета (Гумилевского) Василем Васильовичем Кочубеєм (30) (18291878) на території парку, біля будинку у 1863 році. Престол в нижньому поверсі, який мав вигляд підземного храму і значення усипальниці, на ім’я мучениці Надії, а зверху престол Введення в храм Пресвятої Богородиці. Богослужіння відбувались у неділю, святкові дні та в дні поминання тих, хто помер, прах яких покоїться в гробницях нижньої частини храму.

«В гробницах, в нижнем этаже церкви, покоится прах: отца нынешней владелицы Василия Васильевича Кочубея (1829–1878), первой жены его Надежды Михайловны, урожденной Маркевич, и детей их – Василия, Марии и возле церкви в ограде – Елены». [Павлович П.А. с.6].


Успенська церква на цвинтарі побудована у 1855 році на честь кошелькової суми приходської церкви та з матеріалів, які пожертвував В.В. Кочубей. Будинок дерев’яний з такою самою дерев’яною дзвіницею та кам’яною огорожею; всередині огорожі знаходилась кам’яна каплиця.

Напревеликий жаль усі храми, які були побудовані на території села Дубовичі в роки радянської влади були знищені. Ті, хто руйнував храми не зважали на те, що в храмах покоїться прах людей, які будували ці храми. На сьогодні вже точно встановлено, підтверджено історичними джерелами, що з лівої сторони паперті приходської церкви Різдва Пресвятої Богородиці покоїться прах Василя Васильовича Кочубея (17281791), з правої сторони Василя Васильовича Кочубея (17501800), поряд Єлизавети Василівни Кочубей (17441800). В церкві, навпроти ікони чудотворної Божої Матері, похований Василь Васильович Кочубей (17841844) та дружина його Варвара Миколаївна Рахманова, а також Семен Васильович Кочубей (17251779). В гробницях домової церкви Введення в храм Пресвятої Богородиці, в нижньому ярусі покоїться прах Василя Васильовича Кочубея (18291878), першої дружини його Надії Михайлівни та їх дітей Василя, Марії, а біля церкви Олени. І сьогодні поневолі задумаємось над змістом слів Лесі Українки:

І як їх наймення?

І де їх могили,

Щоб скласти хоч пізні вінці!


На такі споруди йшли величезні кошти, на їх будівництві працювали найкращі майстри. Войовничі атеїсти вдавали, що борються з релігією. Тільки подумаймо: навіщо руйнувати саму споруду, яка нерідко мала значення архітектурної пам’ятки, організовувала простір навколо себе, надавала неповторної оригінальності силуетові населеного пункту. [Карась А. с.45].


У центрі села Дубовичі був створений цілий комплекс церковних споруд другої половини XVIII століття. Нажаль з цього комплексу залишилась тільки одна будівля…

Церква, яку збудувала Л.Ф. Кочубей на хуторі Ретик. У 1855 році перенесена в село Дубовичі на територію кладовища вулиці Село.Малюнок Уманця М.С. (акварель)

У 1803 році на хорах приходської церкви було добудовано алтар Успіння Пресвятої Богородиці: святий антиміїс для нього був виданий у 1806 році. З цим прибудованим алтарем пов’язана така історична подія. Після страти В.Л. Кочубея у 1708 році ЛюбовФедорівна Кочубей, яку позбавили всіх маєтків, поселилась за 7 верст від Дубович, на хуторі Ретик. Десь близько 1710 року побудувала храм Успіння ПресвятоїБогородиці. Майно закритого Ретицького храму було перенесене у 1803 році у вище згаданий алтар.Цей алтар не існував на хорах з часу побудови на цвинтарі в Дубовичах дерев’яної церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Жителі слобідки Ретик, яка знаходиться на відстані 7 верст від Дубович і була там паперова фабрикаДем’яна Васильовича Кочубея, щей зараз продовжують святкувати своє храмове свято 13 серпня, не дивлячись на те, що відносяться до приходу Івано-Різдвяної церкви села Грузького. У приходському храмі Різдва Пресвятої Богородиці зберігались дуже давні речі:

- чаша срібна з написом «Сей келих надан от его превосходительства генерального судьи Василия Кочубея до церкви Архистратига Михаила у село Дубовичи».

-Дискось срібна з написом «Надал до церкви Архистратига Михаила всело Дубовичи Василий Леонтиевич Кочубей, року 1704».

-Риза білої парчі, у якої на плечах вишиті сріблом і золотом зображення: Спасителя, Богоматері, дванадцяти апостолів, Михайла і Катерини.

Стародавні книги:

-Євангеліє 1697 року з написом «Сиюсв. книгу нового завета спасительных благовествований Иисуса Христа Бога нашего, в ней же изображены суть непорочнии Его Божествении заповеди и поучения: надаю и уже наддал есмь в церковь св. Архистратига Михаила в с. Дубовичах уезду Кролевецкаго, аз многогрешный и недостойный человек, иже рабом рабов Божиих недоволен есмь именоватися Василий Кочубей, судия войска е.ц.п.в. запорожский енеральный з женою моей Любовию Федоровной, для отпущения многоих грехов и для спасения нашего и детей наших, их же имена сам Сердцевед ведает, року 1703, апреля 16».